[Початок]
Марк Богрор народився 24 квітня 2000 року в місті Харків, яке на той час було одним із найбільших міст України з розвинутою інфраструктурою та історичною спадщиною. Він був третьою дитиною в родині, що складалася з батька, матері, старшого брата Андрія та сестри Юлії. Його старший брат Андрій з'явився на світ 3 березня 1995 року, а сестра Юлія народилася ще раніше – 15 травня 1992 року. Родина була досить звичайною для свого часу: мати Іллі, Наталя, присвятила своє життя вихованню дітей і була домогосподаркою, тоді як батько, Андрій, працював секретарем депутата мерії Харкова. Його робота забезпечувала родині стабільний, але не надто високий дохід, середня зарплата якого на той час дорівнювала
приблизно 100 доларів США. Прогодувати трьох дітей за таких умов було складно, і родина не могла похвалитися багатством. Проте, попри це, в будинку завжди панувала любов і злагода. Дідусь і бабуся Іллі, що жили в Києві, вже давно вийшли на пенсію, але на великі родинні свята вони завжди знаходили час приїхати до Харкова, щоб побачитися з онуками. Вони часто привозили подарунки, які на той час вважалися досить цінними, і це приносило радість маленькому Марку. [Дитинство]
Дитинство Іллі проходило в рідному Харкові, в районі, де мешкали переважно сім'ї з середнім рівнем доходів. Ілля рано розвинувся два роки він упевнено ходив, а в три його віддали до місцевого дитячого
садка.
вже у
[Дитячий садок]
Дитячий садок став для Іллі першим соціальним досвідом, і він одразу ж показав себе як дуже товариська і відкрита дитина. Ілля легко знаходив спільну мову з іншими дітьми і швидко здобував собі друзів. У садочку він часто ділився своїми іграшками, багато з яких були подарунками від київських бабусі та дідуся. У той час на ринку іграшок з'явилося багато іноземної продукції, і Марк мав кілька таких крутих київських іграшок, якими охоче ділився з дітьми з менш заможних родин.
[Молодша школа]
У шість років Марк пішов до молодшої
школи, яка розташовувалася недалеко від їхнього будинку. Він вчився разом зі своїми знайомими з дитячого садочка, і цей факт допоміг йому адаптуватися до
шкільного життя. З першого дня в школі Ілля показував себе як відповідальний учень, хоча деякі предмети давалися йому важче, ніж інші. Особливо проблемною була
математика
предмет, який викликав у
Марк найбільші труднощі. Через це він
часто опинявся під критикою
вчительки, яка не завжди була терплячою до дітей. Вона нерідко підвищувала голос, коли хтось не розумів завдань, що на той час вважалося звичайною практикою в школах. Сім'я Богрорів почала поступово покращувати свій фінансовий стан, коли Ілля навчався у третьому класі. Його батька підвищили до районного депутата, і родина отримала
можливість жити більш комфортно. Це проявилося в тому, що у Марка з'явилися нові іграшки, кращий одяг, а також
найновіший мобільний телефон, що на той час був великою розкішшю. Останні роки в молодшій школі Марк провів, насолоджуючись цим новим рівнем
життя.
[Середня школа]
Однак у середній школі Марк зіткнувся з новими викликами. Його прізвище, яке раніше не привертало особливої уваги, стало об'єктом жартів та насмішок з боку однокласників. Діти стають жорстокішими з віком, і деякі однокласники, особливо ті, хто походив із менш заможних родин, намагалися принизити Марка. Вони часто вказували на його матеріальні переваги, змушуючи його почуватися некомфортно. Це вплинуло на його світогляд: він вирішив, що не хоче бути залежним від грошей свого батька і прагне показати, що цінність людини
визначається не матеріальними благами. Одного дня він пішов на місцевий ринок і за свої кишенькові гроші купив собі простий одяг, який не був брендовим і виглядав так само, як у багатьох інших дітей. Він почав
заперечувати своє походження, кажучи, що його батько не депутат, а звичайний робітник на заводі, а всі його речі теж були куплені на ринку. Спочатку це викликало ще більше насмішок, але поступово Марк зміг завоювати довіру своїх однокласників, які побачили в ньому звичайну дитину, а не представника багатої родини.
[Арешт батька]
У 2013 році в житті родини Богрорів сталася серйозна подія. Батько Марка, висловивши свою політичну позицію, потрапив у немилість до представників
тодішньої влади. Його підставили, підкинувши мічені купюри під час однієї з робочих зустрічей. Це стало причиною його арешту, і ця новина приголомшила всю родину. Ілля, якому на той час було лише 14 років, не міг зрозуміти, чому його батька ув'язнили, і це викликало в нього глибоку психологічну травму. Мати Марка змушена була продати одну з сімейних машин, щоб мати змогу прогодувати дітей. Старший брат Андрій влаштувався касиром у місцевий магазин, щоб допомогти родині фінансово. Ситуація була дуже важкою, але родина змогла протриматися до 2014 року, коли після Революції Гідності батька Іллі
звільнили з в'язниці та відновили на посаді.
[Старша школа]
Після цих подій родина вирішила
розпочати нове життя в столиці. Батькові запропонували посаду районного депутата в Києві, і сім'я переїхала до нового міста. Марк, який тоді навчався в старшій школі, швидко адаптувався до нових умов. Він активно займався спортом, що допомогло йому завести нових друзів серед однокласників. Шкільні роки пролетіли для нього швидко, і незабаром він закінчив школу з непоганими оцінками.
[Коледж МВС]
Після закінчення школи Ілля вступив до Коледжу МВС України, оскільки з
дитинства цікавився зброєю та військовою справою. Ці роки пролетіли для нього непомітно завдяки дружній атмосфері серед одногрупників і підтримці педагогів. Родинні справи
також покращувалися: його батька підвищили до обласного голови Києва,
а це позитивно позначилося на фінансовому стані сім'ї. Брат і сестра Марка вже давно переїхали до Дніпра, тому на свята приїжджали рідко.
[Збройні сили України]
Після коледжу Марк вирішив служити в Збройних Силах України. Служба в армії була для нього важливим етапом, але він досяг успіху лише частково, прослуживши рік і отримавши звання капрала, а згодом перевівся до Національної поліції Києва.
[Національна поліція міста Київ]
У НПУ Марку за три місяці дослужився до капітана, але згодом був знижений і
звільнений.
[Служба Безпеки України]
Після звільнення з поліції Ілля пішов працювати до СБУ Києва, але не
знайшов успіху і звільнився через місяць.
[Знову Збройні Сили України]
Після невдалої служби в СБУ марк повернувся до ЗСУ, де досить швидко отримав звання сержанта, але все ж не досяг значних успіхів.
[Початок війни у 2022 році]
У віці 23 років Марка застала війна. Він переїхав до брата і сестри в Дніпро, а його батьки залишилися в Києві. Перші три місяці війни були важкими, але після відбиття Києва все налагодилося. Батько Іллі став прем'єр-міністром України, а Ілля вирішив спробувати свої сили в Національній поліції Дніпра, де
його чекав успіх.
[Національна Поліція України міста Дніпра]
За пів року Марк став підполковником, а через рік — полковником поліції Дніпра, де він досі працює. Він прагне бути незалежним від батька і планує займатися темними справами.
[Кінець]
Бабуся Марка переїхала до Києва і купила квартиру поруч із Андрієм та Наталею. Сестра стала вчителькою, а брат пішов по стопах батька і став депутатом мерії Дніпра.
Марк Богрор народився 24 квітня 2000 року в місті Харків, яке на той час було одним із найбільших міст України з розвинутою інфраструктурою та історичною спадщиною. Він був третьою дитиною в родині, що складалася з батька, матері, старшого брата Андрія та сестри Юлії. Його старший брат Андрій з'явився на світ 3 березня 1995 року, а сестра Юлія народилася ще раніше – 15 травня 1992 року. Родина була досить звичайною для свого часу: мати Іллі, Наталя, присвятила своє життя вихованню дітей і була домогосподаркою, тоді як батько, Андрій, працював секретарем депутата мерії Харкова. Його робота забезпечувала родині стабільний, але не надто високий дохід, середня зарплата якого на той час дорівнювала
приблизно 100 доларів США. Прогодувати трьох дітей за таких умов було складно, і родина не могла похвалитися багатством. Проте, попри це, в будинку завжди панувала любов і злагода. Дідусь і бабуся Іллі, що жили в Києві, вже давно вийшли на пенсію, але на великі родинні свята вони завжди знаходили час приїхати до Харкова, щоб побачитися з онуками. Вони часто привозили подарунки, які на той час вважалися досить цінними, і це приносило радість маленькому Марку. [Дитинство]
Дитинство Іллі проходило в рідному Харкові, в районі, де мешкали переважно сім'ї з середнім рівнем доходів. Ілля рано розвинувся два роки він упевнено ходив, а в три його віддали до місцевого дитячого
садка.
вже у
[Дитячий садок]
Дитячий садок став для Іллі першим соціальним досвідом, і він одразу ж показав себе як дуже товариська і відкрита дитина. Ілля легко знаходив спільну мову з іншими дітьми і швидко здобував собі друзів. У садочку він часто ділився своїми іграшками, багато з яких були подарунками від київських бабусі та дідуся. У той час на ринку іграшок з'явилося багато іноземної продукції, і Марк мав кілька таких крутих київських іграшок, якими охоче ділився з дітьми з менш заможних родин.
[Молодша школа]
У шість років Марк пішов до молодшої
школи, яка розташовувалася недалеко від їхнього будинку. Він вчився разом зі своїми знайомими з дитячого садочка, і цей факт допоміг йому адаптуватися до
шкільного життя. З першого дня в школі Ілля показував себе як відповідальний учень, хоча деякі предмети давалися йому важче, ніж інші. Особливо проблемною була
математика
предмет, який викликав у
Марк найбільші труднощі. Через це він
часто опинявся під критикою
вчительки, яка не завжди була терплячою до дітей. Вона нерідко підвищувала голос, коли хтось не розумів завдань, що на той час вважалося звичайною практикою в школах. Сім'я Богрорів почала поступово покращувати свій фінансовий стан, коли Ілля навчався у третьому класі. Його батька підвищили до районного депутата, і родина отримала
можливість жити більш комфортно. Це проявилося в тому, що у Марка з'явилися нові іграшки, кращий одяг, а також
найновіший мобільний телефон, що на той час був великою розкішшю. Останні роки в молодшій школі Марк провів, насолоджуючись цим новим рівнем
життя.
[Середня школа]
Однак у середній школі Марк зіткнувся з новими викликами. Його прізвище, яке раніше не привертало особливої уваги, стало об'єктом жартів та насмішок з боку однокласників. Діти стають жорстокішими з віком, і деякі однокласники, особливо ті, хто походив із менш заможних родин, намагалися принизити Марка. Вони часто вказували на його матеріальні переваги, змушуючи його почуватися некомфортно. Це вплинуло на його світогляд: він вирішив, що не хоче бути залежним від грошей свого батька і прагне показати, що цінність людини
визначається не матеріальними благами. Одного дня він пішов на місцевий ринок і за свої кишенькові гроші купив собі простий одяг, який не був брендовим і виглядав так само, як у багатьох інших дітей. Він почав
заперечувати своє походження, кажучи, що його батько не депутат, а звичайний робітник на заводі, а всі його речі теж були куплені на ринку. Спочатку це викликало ще більше насмішок, але поступово Марк зміг завоювати довіру своїх однокласників, які побачили в ньому звичайну дитину, а не представника багатої родини.
[Арешт батька]
У 2013 році в житті родини Богрорів сталася серйозна подія. Батько Марка, висловивши свою політичну позицію, потрапив у немилість до представників
тодішньої влади. Його підставили, підкинувши мічені купюри під час однієї з робочих зустрічей. Це стало причиною його арешту, і ця новина приголомшила всю родину. Ілля, якому на той час було лише 14 років, не міг зрозуміти, чому його батька ув'язнили, і це викликало в нього глибоку психологічну травму. Мати Марка змушена була продати одну з сімейних машин, щоб мати змогу прогодувати дітей. Старший брат Андрій влаштувався касиром у місцевий магазин, щоб допомогти родині фінансово. Ситуація була дуже важкою, але родина змогла протриматися до 2014 року, коли після Революції Гідності батька Іллі
звільнили з в'язниці та відновили на посаді.
[Старша школа]
Після цих подій родина вирішила
розпочати нове життя в столиці. Батькові запропонували посаду районного депутата в Києві, і сім'я переїхала до нового міста. Марк, який тоді навчався в старшій школі, швидко адаптувався до нових умов. Він активно займався спортом, що допомогло йому завести нових друзів серед однокласників. Шкільні роки пролетіли для нього швидко, і незабаром він закінчив школу з непоганими оцінками.
[Коледж МВС]
Після закінчення школи Ілля вступив до Коледжу МВС України, оскільки з
дитинства цікавився зброєю та військовою справою. Ці роки пролетіли для нього непомітно завдяки дружній атмосфері серед одногрупників і підтримці педагогів. Родинні справи
також покращувалися: його батька підвищили до обласного голови Києва,
а це позитивно позначилося на фінансовому стані сім'ї. Брат і сестра Марка вже давно переїхали до Дніпра, тому на свята приїжджали рідко.
[Збройні сили України]
Після коледжу Марк вирішив служити в Збройних Силах України. Служба в армії була для нього важливим етапом, але він досяг успіху лише частково, прослуживши рік і отримавши звання капрала, а згодом перевівся до Національної поліції Києва.
[Національна поліція міста Київ]
У НПУ Марку за три місяці дослужився до капітана, але згодом був знижений і
звільнений.
[Служба Безпеки України]
Після звільнення з поліції Ілля пішов працювати до СБУ Києва, але не
знайшов успіху і звільнився через місяць.
[Знову Збройні Сили України]
Після невдалої служби в СБУ марк повернувся до ЗСУ, де досить швидко отримав звання сержанта, але все ж не досяг значних успіхів.
[Початок війни у 2022 році]
У віці 23 років Марка застала війна. Він переїхав до брата і сестри в Дніпро, а його батьки залишилися в Києві. Перші три місяці війни були важкими, але після відбиття Києва все налагодилося. Батько Іллі став прем'єр-міністром України, а Ілля вирішив спробувати свої сили в Національній поліції Дніпра, де
його чекав успіх.
[Національна Поліція України міста Дніпра]
За пів року Марк став підполковником, а через рік — полковником поліції Дніпра, де він досі працює. Він прагне бути незалежним від батька і планує займатися темними справами.
[Кінець]
Бабуся Марка переїхала до Києва і купила квартиру поруч із Андрієм та Наталею. Сестра стала вчителькою, а брат пішов по стопах батька і став депутатом мерії Дніпра.
